Напишіть нам



This site is protected by reCAPTCHA and the Google
Privacy Policy and
Terms of Service apply.

17.08.2020

Адаптація до цивільного життя ветеранів російсько-української війни

Понад 6 років триває російська збройна агресія проти України. За даними Організації Об’єднаних Націй, кількість жертв на сході України складає 13 тисяч, з них чверть – цивільні особи, ще понад 30 тисяч – поранені1. Участь у бойових діях АТО/ООС взяли близько 400 тисяч чоловіків і жінок.

Суспільні взаємовідносини у сфері соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей регулюють понад сто нормативно-правових актів. Попри це, система соціального захисту учасників бойових дій на сьогодні залишається недостатньо врегульованою.

Питання соціального захисту учасників бойових дій регламентуються Законом України “Про статус ветеранів війни та гарантій їх соціального захисту” №45 від 22.10.1993, спрямованим на захист учасників бойових дій шляхом: встановлення правового статусу учасників бойових дій; забезпечення належних умов для підтримки здоров’я; надання пільг, переваг та соціальних гарантій; формування в суспільстві шанобливого ставлення до них. Законом визначені базові права, пільги та гарантії для учасників бойових дій, але не прописані відповідні механізми та порядки реалізації цих прав, що ускладнює їх використання.

Значна увага державних структур приділяється наданню учасникам бойових дій пільг, переваг і соціальних гарантій. На сьогодні система пільг налічує близько 50 видів. Разом з тим передбачені пільги, переваги і соціальні гарантії здебільшого має компенсаторне, а не мотивуюче спрямування та не забезпечують гідного рівня життя учасників бойових дій.

Щодо надання соціальних, медичних, психологічних, адаптаційних, реабілітаційних та інших послуг у звіті місії ВООЗ та Міжнародного товариства фізичної та реабілітаційної медицини «Оцінювання системи реабілітації в Україні» зазначено, що2:

  • законодавчі та підзаконні акти в Україні є фрагментарними;
  • недостатнім є рівень координації між уповноваженими центральними органами виконавчої влади та організаціями, що надають послуги з адаптації і реабілітації;
  • відсутня цілісна системи реадаптаційних послуг, яка буде покривати всі фази та рівні надання допомоги, реадаптаційні послуги недоступні багатьом особам, які їх потребують;
  • зазначені послуги традиційно надаються санаторно-курортними закладами;
  • кадрове забезпечення не досягає світових та європейських стандартів.

Процес надання послуг учасникам антитерористичної операції (далі – АТО)/операції Об’єднаних сил (далі – ООС) постійно вдосконалюється, але ні суб’єкти, ні об’єкти допомоги не задоволені їх результатами.

Моніторинг становища ветеранів АТО (ООС). Ветерани війни – це особлива категорія українців, які, безумовно, є патріотами і героями, але також є особами, на життя яких суттєво вплинули бойові дії. На думку фахівців, колишні військові з посттравматичним стресовим розладом (надалі – ПТСР) без відповідної допомоги небезпечні і для суспільства, і самі для себе. Але невизначеним є питання скільки і яка частина учасників бойових дій (надалі – УБД) має посттравматичні розлади. Зарубіжні джерела надають цифри від 30% (серед ветеранів в’єтнамської війни) до 11% (серед бійців армії Ізраїлю).

Точних даних щодо стану здоров’я ветеранів АТО / ООС в Україні немає, але починаючи з 2017 року в Верховній Раді, засобах масової інформації та серед пересічного населення з’явилася інформація, що 93% учасників АТО/ООС є потенційною загрозою для суспільства (“скритим ворогом”)3. Ця інформація неодноразово повторена у різних інформаційних джерелах, набула конкретних життєвих прикладів, сформувала недовіру у населення до ветеранів АТО/ООС. У суспільстві існує стереотип, що всі учасники російської збройної агресії проти України травмовані і мають ПТСР, тому можуть бути агресивними і навіть неадекватними, що потрібно бути до них особливо уважними.

Як свідчать результати соціологічних опитувань ветеранів, першим номером в рейтингу проблем «які турбують їх сьогодні» є «неприйняття учасників АТО/ООС суспільством»4. Ця проблема має певне підґрунтя.

Як свідчить зарубіжна історія збройних конфліктів, безпосередня участь у них негативно впливає на психологічний стан учасників бойових дій та їхнє подальше життя. Так, згідно з даними американського національного дослідження ветеранів війни у В’єтнамі 30,6% американців, що брали в ній участь, у подальшому були визнані такими, що захворіли на посттравматичний стресовий розлад. Ймовірність стати безробітним (порівняно з іншими особами) в осіб, що брали участь у збройному конфлікті була у п’ять разів більша, розлучення пережило 70% сімей ветеранів війни у В’єтнамі, батьківські проблеми були у 35 % з них, крайні форми ізоляції від людей спостерігалися у 47,3%, виражена ворожість у 40%, потрапили до тюрми або були заарештовані – 50%5.

Схожі тенденції були виявлені дослідниками у часників війни в Афганістані. Так, станом на листопад 1989 року, кількість розлучень і гострих сімейних конфліктів у сім’ях «афганців» складала 75%, понад 2/3 ветеранів не були задоволені роботою і часто змінювали її через конфлікти, що періодично виникали, 90% мали заборгованість у вищих навчальних закладах або погану успішність, 60% страждали від алкоголізму і наркоманії, спостерігалися випадки суїциду або ж його спроб, 3700 ветеранів афганської війни знаходилися в тюрмах6.

Безумовно, різні війни мали принципово відмінні мотиви участі, наявність чи відсутність агресії, народну підтримку або протест тощо. Але визначити наскільки специфіка російської збройної агресії проти України вплинула на долю учасників бойових дій неможливо, тому що в Україні до цього часу немає ні надійних статистичних, ні валідних емпіричних даних щодо соціально-демографічних, економічних та особистих даних ветеранів АТО/ООС.

Після війни ветеранам важко повернутися до мирного життя. Фізичне повернення додому не завжди збігається із психологічним. Участь у бойових діях може призвести до переорієнтації цінностей. У ветеранів часто зустрічається порушення соціальної взаємодії та втрата інтересу до суспільного життя, зниження активності, прагнення до соціальної ізольованості. Внаслідок недостатньої уваги суспільства та держави до проблем ветеранів АТО/ООС у військовослужбовців можливе виникнення комплексу «жертви» та розвиток посттравматичного стресового розладу.

«Повертаючись до мирного життя, насамперед, повертається тіло. Ментально воїн ще перебуває в стані війни. Мається на увазі система цінностей. Уявіть собі, що людина, основним інстинктом якої є виживання, повертається в суспільство, цінностями якого є збагачення, політика, гарний одяг тощо. Для воїни це неважливо, й соціум його не сприймає. Тому ветеранам часто здається, що вони «ненормальні». Хоча все, що з ними відбувається, – це адекватні реакції. Від цих «нестиковок» потерпають як самі ветерани, так і близьке оточення, якщо й ті, й інші не підготовлені до такого розвитку подій», – розповів Андрій Козінчук7.

Понад тисячі осіб в Україні, які брали участь в АТО/ООС, наклали на себе руки8. Це війна, яка в корені відрізняється від війни, яка була в Афганістані (за наслідками). В Афганістані в основному застосовували стрілецьку зброю, на Донбасі – артилерійську. І природно всі психологічні травми більше пов’язані з контузіями, які є у багатьох учасників.

За різними даними, серед усіх бойових втрат учасників бойових дій і ветеранів до 20 % – це суїциди. Серед причин, які спонукають солдата (ветерана) вкоротити собі віку, психологи називають конфлікти, зумовлені особливостями несення військової служби, а також проблеми у родинному житті по поверненні додому, загальний стан здоров’я та соціально-побутові негаразди тощо9.

За словами керівника «Федерації громадських організацій учасників АТО Київщини» Володимира Мостового, тільки у Київській області кількість самогубств від загальної кількості померлих ветеранів після повернення з війни коливається в межах від 11 до 22 %10.

З метою організації дієвої підтримки, необхідно розробити критерії моніторингу становища ветеранів АТО/ООС, створити базу даних, яка дасть змогу аналізувати їх становище в цілому, за окремими групами і проблемами. Наприклад, дослідники-юристи сьогодні констатують, що в Україні існує проблема розробки дієвих заходів щодо профілактики злочинності учасників антитерористичної операції11, хоча даних щодо рівня і специфіки протиправної поведінки серед ветеранів АТО/ООС в країні не існує.

Моніторинг становища ветеранів АТО/ООС доцільно впровадити через державне замовлення Міністерства ветеранів України Альянсу організацій громадянського суспільства, які працюють безпосередньо з ветеранами АТО/ООС та їхнім найближчим оточенням. “Тоді рівень суїцидів, розлучень і алкоголізму значно зменшиться. Тому що тільки свій свого може зупинити і допомогти”.12

Адаптація. В Україні запроваджені нормативно-законодавча база підтримки ветеранів АТО/ООС, державні програми та система пільг, більша частина яких спрямовані на матеріальну підтримку ветеранів, надання медичних і психологічних послуг. За словами президента Асоціації психіатрів України С. Глузмана «існує небезпека психіатризації проблеми реабілітації учасників АТО/ООС з посттравматичним синдромом, тоді як вони потребують передусім психологічної підтримки».

Міжнародний досвід свідчить, що військовослужбовці, які певний час перебували в екстремальних умовах, насамперед, потребують не психологічної допомоги, а адаптації. «Адаптація – це не тільки процес, але й властивість будь-якої живої саморегулювальної системи. Дана властивість для людини, як біосоціальної системи, є інтегральною, обумовленою особливостями розвитку фізіологічного та психічного рівнів і розглядається як властивість особистості в цілому»13. Виділяються такі види адаптації: фізіологічна, психічна, соціально-психологічна, психофізіологічна, професійна14.

Основними процесами адаптації військовослужбовців до цивільного життя є переадаптація і реадаптація15. Під реадаптацією розуміється процес організованого, поступового психологічного повернення учасників бойових дій з війни і безконфліктного, нетравмуючого «прилаштування» їх до системи соціальних зв’язків і відносин мирного часу16. Реадаптація необхідна усім учасникам бойових дій для профілактики розвитку у них ПТСР, дезадаптації, конфліктів з оточуючими.

Результатом процесу адаптації є адаптованість17 18, природжена чи набута здатність до адаптації, тобто пристосування до всієї багатоманітності життя при будь-яких умовах. Рівень адаптивності особистості залежить від умов та способу життя, змінюється під впливом виховання, навчання. Успішна адаптація залежить не тільки від зовнішнього середовища, соціального оточення і фізіологічних процесів, але й «від особистісних структур, властивостей, характеристик, однією з яких є емоційна стійкість, що забезпечує безпеку особистості, а отже, й психологічну адаптацію»19.

Основним завданням адаптації є створення умов, за яких особистість набуває спроможності самостійно вирішувати свої життєві проблеми. Саме на забезпечення таких умов має бути зорієнтована державна система надання соціальних, медичних, психологічних, адаптаційних, реабілітаційних та інших послуг ветеранам АТО/ООС та їх соціальному оточенню.


Матеріали підготувала:

Н.М.Комарова, кандидат економічних наук,

учений секретар ДІСМП



1 13 тисяч: офіційні дані ООН щодо загиблих у війні на Донбасі. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/29792144.html

2 Оцінювальна місія ВООЗ та Міжнародним товариством фізичної та реабілітаційної медицини. Грудень 2015 р. URL: http://utfrm.com.ua/resol/

3 Виступ головного психіатра МОУ, начальника клініки психіатрії Головного військового клінічного госпіталю Олега Друзя на заседанії комітеті ВР з питань охорони здоров’я. URL:https://www.pravda.com.ua/news/2017/11/8/7161095/

4 Результати опитування ветеранів АТО. Державний інститут сімейної та молодіжної політики., 2017.

5 Тимченко А.В. Психогении в экстремальных условиях. Боевая психическая травма и методы ее коррекции. Харьков: ХВУ, 1995. 91 с.

6 Сенявская Е.С. Психология войны в ХХ веке. Исторический опыт России. URL: https://www.ereading.club/chapter.php/1019663/22/Senyavskaya_-_Psihologiya_voyny_v_HH_veke._Istoricheskiy_ opyt_Rossii.html

7 ГО «ВГО Побратими». URL: https://gurt.org.ua/articles/32262/

8 В Україні більше тисячі ветеранів АТО наклали на себе руки – Третьяков. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2447847-v-ukraini-bilse-tisaci-veteraniv-ato-naklali-na-sebe-ruki-deputat-bpp.html

9 «Тільки живи»: як врятувати ветерана від суїциду. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/30036757.html

10 «Тільки живи»: як на Київщині прагнуть допомогти ветеранам АТО не перейти межу. URL: https://mykyivregion.com.ua/analytics/proekti-federaciyi-uchasnikiv-ato

11 Кримінологічна характеристика злочинів, які вчинили учасники антитерорестичної операції. URL: https://kneu.edu.ua/userfiles/24_11_2015/2019/ZBD086D0A0NI_PD0A0E_2019_28E284961829stor__199-207.pdf

12 О. Богомолець. В Україні створено реєстр суїцидів серед ветеранів АТО після демобілізації. URL: https://ua.interfax.com.ua/news/press-conference/449281.html

13 Маклаков А. Г. Основы психологического обеспечения профессионального здоровья военнослужащих : дис…д-ра псих. наук : 19.00.03 / Анатолий Геннадьевич Маклаков. СПб, 1996. 395 с.

14 Види адаптації. URL:https://pidruchniki.com/15410104/psihologiya/vidi_adaptatsiyi

15 Алалыкина Н. Н. Эффективность психолого-акмеологической реабилитации военнослужащих : Дис. … канд. психол. наук : 19.00.13 / Наталия Николаевна Алалыкина. М. : РГБ, 2003. 200 с.

16 Караяни А. Г. Психологическая реабилитация участников боевых действий / Под ред. А. Г. Караяни, М. С. Полянского. М., 2003. 80 с.

17 Антипов В.В. Психофизиологическая адаптация к экстремальным ситуациям. М. : ВЛАДОС-пресс, 2004. 173 с.

18 Невмержицький В. М. Психологічні детермінанти адаптації військовослужбовців строкової служби до особливих умов діяльності: дис. канд. псих. наук : 19.00.07 / Володимир Максимович Невмержицький; Військовий гуманітарний ін-т Національної академії оборони України К. : ВГІ НАОУ, 2002. 231 с.

19 Жаданюк А. С. Психологические особенности динамики формирования личностных качеств в условиях профессионального стресса (на материале деятельности работников спецподразделений на Северном Кавказе): Дисс… канд. псих. наук : 19.00.03 / Александр Сергеевич Жаданюк. Ярославль, 2005. 198 с.

Файли для завантаження:

Залишити коментар