Напишіть нам



This site is protected by reCAPTCHA and the Google
Privacy Policy and
Terms of Service apply.

28.08.2019

Проблеми профорієнтації в Україні як передумова зростання освітньої та трудової міграції молоді

Тілікіна Н.В., заступник директора з наукової роботи ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики»

Останнім часом в Україні існує серйозна проблема – зростає кількість молоді, яка виїздить за кордон з метою навчання та працевлаштування, з подальшою перспективою неповернення до України. Головною проблемою такої ситуації є значно нижча, порівняно з європейськими країнами, заробітна плата в Україні. Проте вирішення зазначеної проблеми найближчим часом навряд можливо, особливо при умовах недостатньо ефективного реформування вітчизняної економіки та її слабкого розвитку, а також через складну військово-політичну ситуацію на Сході країни. Крім того, країни ЄС продовжують стимулювати притік кваліфікованих працівників з-за кордону, тому перед Україною постає ще більше міграційних загроз.

За інформацією Інституту статистики ЮНЕСКО, кількість українських студентів з України, які навчалися за кордоном, зростала з 42,5 тис. осіб у 2013 р. до 60,3 тис. у 2016 р. 1 2. За даними аналітичного центру CEDOS, кількість громадян України, які навчалися в закордонних закладах освіти, у 2015/2016 н.р. становила 66 668 осіб (у 2014/2015 н.р. – 59 648 осіб). Серед найбільш популярних країн для навчання залишалися Польща (30 041 особа), Німеччина (9 088 осіб), Росія (6 936 осіб), Канада (2 790 осіб), Чехія (2 395 осіб), Італія (2 348 осіб) та інші3. За результатами опитування українських трудових мігрантів і домогосподарств в Україні, у 2017 році переважну більшість студентів з України становили мешканці міст (69%) та особи у віці 18–29 років (79%), інша частка – особи у віці від 30 до 44 років (21%)4.

Щодо чисельності трудових мігрантів, то за результатами обстеження домогосподарств у 2012 р. їхню кількість було оцінено в 1,2 млн осіб, або 3,4% населення працездатного віку. Головними напрямками трудової міграції з України були Польща (14,3% або 168,4 тис. осіб), Італія (13,2% або 156,0 тис. осіб) та Чехія (12,9% або 153,0 тис. осіб). Майже половину трудових мігрантів становила молодь (45,1%). Більшу частку трудових мігрантів формували сільські мешканці (до них залучено 6,3% сільського населення у віці 15–70 років проти 2,2% міських мешканців цього віку)5.

Молодь виїздить за кордон отримати якісну освіту та заробити грошей, покращити своє матеріальне становище. Ускладнює ситуацію, яка нині склалася в Україні, те, що в майбутньому зовнішня міграція як молоді, так усього населення буде зростати.

Так, результати соціологічного дослідження «Молодь України – 2018»6 свідчать, що 6,2% опитаної молоді можливо хотіли б повчитися та 21,0% попрацювати за кордоном якийсь час, але потім повернулися б до України (у 2017 р. – відповідно 7,7% і 20,4%7). Дуже тривожним є те, що є немала частка молоді має наміри емігрувати з України. Так, 4,3% опитаних планували емігрувати найближчим часом, а 11,7% – шукали можливостей для еміграції (у 2015 р. – відповідно 4,0% і 13,2%). Причинами еміграційних настроїв молоді люди називали можливість заробити за кордоном грошей або заради матеріального добробуту (47,8%), відсутність таких можливостей для роботи в Україні, як в інших країнах (39,3%), бажання отримати досвід життя в іншій країні (26,3%), відсутність в Україні реальної демократії і законності (24,0%) тощо.

Хоча і частка молоді, яка навчалася або бажає навчатися за кордоном, є незначною (відповідно 1,1% і 6,2% 8), але існує загально прийняте переконання, що освіта за кордоном більш якісна. Проте доказу, що за кордоном освіта більш якісна, ніж в Україні немає. Порівняльного аналізу навчальних програм і рівня знань молоді, яка навчається/навчалася в Україні або за кордоном, не було зроблено.

Що стосується закордонних закладів освіти, то вони приймають українських студентів без ЗНО, а іноді й без вступних іспитів. До того ж, вартість навчання в окремих закордонних закладах освіти несуттєво перевищує вартість навчання в Україні.

Проведений нами аналіз Великих даних (англ. Big Data)9 або контенту інтернет сайтів, дав змогу виявити, що, наприклад, в Чехії отримати ступінь бакалавра та магістра чеською мовою можна безкоштовно, тоді як англійською – за додаткову плату. Іноземні громадяни мають право безоплатно навчатися в державних закладах вищої освіти за умови успішного складання вступних іспити, для чого потрібно пройти підготовчий і мовний курс. Підготовчі програми для іноземців платні, але їх вартість у майбутньому компенсується подальшим безоплатним навчанням. Отримати освіту в Чехії можна за «подвійним диплом» (наприклад, Чехія та Швейцарія).

У Німеччині також умовою безоплатної вищої освіти є навчання німецькою мовою, а навчаючись англійською мовою можна отримати освіту платно (вартість навчання від 5495 євро).

Вартість навчання в Польщі залежить від статусу закладу вищої освіти: у державних закладах вищої освіти ціна за навчання вища, тоді як у приватних – може бути значно нижчою. Отримати диплом бакалавра або магістра в Польщі безоплатно можливо у таких випадках: якщо мати карти побиту10; якщо мати карту поляка (вступ відбувається на таких самих правах, що й польські абітурієнти); якщо виграти грант на безоплатне навчання або взяти участь у стипендіальній програмі. Навчатися у польських університетах можна на польській або на англійській, а також на французькій, німецькій, іспанській, російській та інших мовах. Проте, як й в інших перелічених країнах, безоплатно отримати диплом бакалавра можна лише навчаючись польською мовою.

Отримати безоплатну вищу освіту в державних університетах також можна в Ісландії, Люксембурзі, Норвегії і Фінляндії.

В інших європейських країнах можна отримати вищу освіту на платній основі. В Італії, наприклад, навчання в університетах обійдеться близько 500 євро на рік. До того в цій країні проживання і харчування буде коштувати нижче, ніж у будь-якій іншій європейській країні. У Франції доведеться витратити близько 500 євро на рік за ступінь бакалавра, а від 900 євро – за ступінь магістра. Більше 10 тис. євро на рік доведеться заплатити за навчання в Англії, Данії, Ірландії, Нідерландах і Швеції.

В Україні вартість навчання у деяких закладах вищої освіти, порівняно з закордонними університетами, дещо вища. Наприклад, у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка у 2019 р. вартість навчання за контрактом коливалася від 29 тис. до 65 тис. грн на рік (або 1000–2300 євро); у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» – 22–50 тис. грн на рік (800–1800 євро); у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова – 16–29 тис. грн на рік (550–1000 євро).

В Україні можна отримати вищу освіту безоплатно за державним замовленням. Так, у 2017 р. обсяг державного замовлення бакалаврів збільшено на аграрні, природничі та технічні спеціальності, але зменшені – на спеціальності «Готельно-ресторанна справа» «Економіка», «Міжнародне право», «Право», «Туризм». У 2018 р. найбільше місць держзамовлення отримали такі спеціальності, як: «Середня освіта»; «Медицина»; «Комп’ютерні науки»; «Правознавство»; «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»; «Будівництво та цивільна інженерія»; «Філологія» (усі мовні напрями); «Галузеве машинобудування»; «Комп’ютерна інженерія»; «Правоохоронна діяльність». Отже, останнім часом в Україні відбувається переформовування державного замовлення у бік найбільш затребуваних для економіки країни спеціальностей.

На відміну від українських, закордоні заклади освіти гарантують можливість молоді працевлаштовуватися після закінчення навчання. Отже, навчання за кордон для української молоді це не лише отримання якісною освіти, а й «перепустка» на європейський ринок праці.

За кордоном молодь та інші вікові групи населення працевлаштовуються переважно на робітниці вакансії. Аналіз Великих даних (англ. Big Data), або контенту інтернет сайтів, щодо роботи за кордоном дало змогу дійти висновку, що за кордоном є запит на спеціалістів, підготовка яких не потребує вищої освіти: різноробочі, слюсарі, зварювальники, столяри, працівники на будівництво тощо, а також працівники на збирання ягід.

Розмір заробітної плати за кордоном не завжди перевищує українські пропозиції, особливо на робітничі вакансії. Наприклад, заробітна плата на такі вакансії в Польщі, Чехії, Литві становить 1000–1300 євро (або 29 000–40 000 грн), тоді як в Україні у м. Київ у сфері будівництва, промисловості, сільського господарства шукають спеціалістів (спеціаліст натяжних стель, сантехнік-монтажник, монтажник систем вентиляції, машиністи, техніків тощо) на заробітну плату 18–40 тис. грн (або 800–1300 євро).

Варто зазначити, що вартість продуктів харчування в європейських країнах є вищої, ніж в Україні. Наприклад, за результатами опитування українських заробітчан, яке проводилося Соціологічною групою «Рейтинг» у 2018 році, 45% опитаних зазначили, що в місяць на своє утримання вони витрачали в Польщі в середньому від 200 до 500 злотих (або 1390–3490 грн), 22% – до 200 злотих (або 1390 грн), 19% – більше 500 злотих (або понад 3490 грн)11.

Крім того, закордоні роботодавці у своїх об’явах про вакансії обіцяють надавати українським трудовим мігрантам соціальні гарантії, прописані законодавством з працевлаштування ЄС. Також через українські рекрутингові агенції можна безоплатно отримати усі необхідні документи для відкриття робочої візи. Іноді роботодавці забезпечують працівників безоплатним проживанням, проживанням вартістю в 100 євро або проживанням з оплатою лише комунальних послуг (100–150 євро).

Проте, умови і соціальні гарантії, які обіцяють закордонні роботодавці у об’явах працевлаштування за кордоном, іноді не відповідають дійсності. Так, за результатами опитування українських заробітчан, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», за словами опитаних серед безоплатних додаткових умов, що не пов’язані з виплатою заробітної плати, роботодавці надавали приміщення для проживання (58%), 35% – безоплатне харчування, 34% – перевезення до місця роботи, 28% – доступ до Інтернету тощо. Тільки 7% опитаних зазначили, що отримали у повному обсязі обіцяні соціальні виплати (страхування, допомога при переїзді тощо)12.

Отже, за кордоном українські робітники стикаються з безліччю проблем. Насамперед, заробітна плата українських заробітчан завжди менша за заробітну плату громадян європейських країн. Трапляються випадки, коли українські трудові мігранти потрапляють до недобросовісних посередників або іноземних компаній, наслідком чого є нижча за обіцяну заробітна плата, погані умови проживання, відсутність вихідних. А іноді, приїжджаючи до іншої країни, українські заробітчани залишаються без роботи, грошей і не знають куди звернутися.

Так, за результатами того ж опитування українських заробітчан, 18% стикалися особисто з випадками шахрайства при оформленні офіційних документів для працевлаштування за кордоном; третина (31%) – з невідповідністю між заявленими умовами працевлаштування і тими, що отримали на місці роботи за кордоном; по 18% – з поганими житловими умовами і проблемами з медичним забезпеченням; 13% – з неоплатою понаднормової роботи; 11% – з неоплатою роботи, яку виконували; 8% – з дискримінацією за національністю тощо13. Крім того, у майбутньому у українських трудових мігрантів виникає проблема з пенсійним забезпеченням як в країні працевлаштування, так і Україні.

В Україні трудові соціальні гарантії встановлені законодавством і є обов’язковими для роботодавців, проте не завжди роботодавці готові їх дотримуватися. Так, відповідно до трудового законодавства роботодавці мають надавати працівникам певний пакет соціальних гарантій (мінімальні розміри оплати праці, доходи громадян, тривалість робочого часу, пенсійне забезпечення, соціальна допомога, розміри інших видів соціальних виплат, надання щорічної відпустки та часу відпусток тощо). Окрім цього, для молоді передбачені додаткові соціальні гарантії. Статтею 26 КЗпП передбачено, що при прийнятті на роботу молодих працівників після закінчення закладу професійної і вищої освіти випробування на робочому місці не встановлюється. Відповідно до ст. 1 Закону «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» передбачено надання додаткових гарантій щодо працевлаштування молодих громадян, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, зокрема надання першого робочого місця особам, які закінчили або припинили навчання в закладах середньої загальної, професійної (професійно-технічної) або вищої освіти, на строк не менше двох років. Молодим спеціалістам, випускникам державних закладів освіти, надається робота за фахом не менше ніж на три роки (Постанова Кабінету Міністрів від 22.08.1996 №992). Проте дані гарантії працевлаштування не завжди є ефективними: гарантовані робочі місця є непрестижними та мало оплачуваними; не викликають зацікавленості серед молоді. У той же час аналіз пропонованих вакансій на українських сайтах свідчить про те, що деякі вакансії передбачають неформальну зайнятість, що тягне за собою несплату податків, відсутність лікарняних та інші проблеми.

Отже, проведений аналіз довів, що вартість навчання за кордоном не завжди є нижчою, ніж в Україні. У закордонних закладах освіти так само як і в Україні є можливість навчатися на платній і безоплатній основі. Європейські країни, які втратили своїх студентів через те, що молодь цих країн виїхала на навчання до інших держав, намагаються привабити іноземних студентів. Така ж сама ситуації склалась і на ринку праці цих країн, тому що вони втратили певну частину свого трудового потенціалу. Проте умови праці, розмір заробітної оплати і соціальні гарантії для українських заробітчан є значно гіршими, ніж для громадян цих країн. Крім того, проблеми, з якими стикаються українці при працевлаштуванні за кордоном, іноді загрожують їхньому життю і здоров’ю та порушують основні права людини.

Незважаючи на все це, українська молодь та й інше населення продовжує виїздити за межі країни для пошуку кращих можливостей працевлаштування і гідного рівня життя. Для розв’язання цієї ситуації варто глибше розуміти проблеми, які склалися у сфері освіти і на ринку праці в Україні. Так, однією з проблем сучасної української освіти та ринку праці є низький рейтинг і недовіра серед молоді та інших верств населення до закладів освіти та роботодавців.

Ще однією з основних проблем є недотримання вимог трудового законодавства на робочому місці для молоді, що спричиняє дуже високий рівень неформальної зайнятості молоді. Так, у 2017 році серед зайнятого населення віком 15–70 років частка зайнятих неформально дорівнювала 22,9%, тоді як серед молоді 15–34 роки – 24,8%, а у віковій групі 15–24 років цей показник був найвищим (34,3%).

За результатами дослідження «Перехід молоді на ринок праці», у 2015 р. в Україні рівень неформальної зайнятості молоді віком 15–29 років складав 58,3% проти 55,3% у 2013 році. У неформальній зайнятості найбільше задіяна молодь віком 15–19 років (87,1 %), чоловіки (58,9 %) та молодь з сільської місцевості (60,9%). Четверо з п’яти неформально зайнятих молодих людей (79,5 %) працюють у формальному секторі. Найбільш поширеної неформальна зайнятість молоді є серед робіт з переважанням фізичної праці: кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства, риборозведення і рибальства (82,9 %); найпростіші професії (69,8 %); сфера торгівлі та послуг (69,2 %); кваліфіковані робітники з інструментами (67,1 %)14.

Дані цього ж дослідження свідчать, що основними ризиками на ринку праці, з якими стикалася молодь, є: наявність неоплачуваних годин роботи, високий рівень неформальності зайнятості (58,3% молоді мають повну або частково неформальну зайнятість), вищий рівень освіти, ніж вимагає їхнє робоче місце (31,7%), недотримання деяких законодавчо встановлених умов зайнятості, порушення прав молоді на навчальні відпустки, високий рівень порушень безпеки праці та робочого місця15.

Причиною високою неформальної зайнятості у деяких сферах діяльності є недостатня обізнаність молоді щодо власних прав стосовно свого соціального захисту. Так, за результатами соціологічного дослідження «Перехід молоді на ринок праці», 20,2 % молоді віком 15–29 років заявили, що вони не знають, що роботодавці повинні робити внески у Фонд соціального страхування. Також молодь не обізнано щодо того, які гарантії роботодавці повинні забезпечувати добровільно, які їх зобов’язує надавати українське законодавство16.

Крім низького рівня поінформованості молоді про свої трудові права молоді люди не ознайомлені з умови власної зайнятості. Це є наслідком низької ефективності роботи служб зайнятості, пасивності профспілок і неурядових організацій щодо недотримання трудового законодавства, а також відсутності належної уваги з боку міністерств, відомств та інших інституцій до специфічних проблем працевлаштування молоді.

Ще однією проблемою сучасного українського ринку праці та сфери освіти є низька ефективність виявлення професійних навичок і трудових здібностей молоді, що спричинено дещо низькою увагою органів влади, закладів освіти та роботодавців до профорієнтаційних заходів.

Наслідком неефективної профорієнтаційної роботи в країні є сучасне уявлення молоді про престижність певних професій (економіст, юрист, ІТ-спеціаліст тощо), що сформувалися у суспільстві упродовж дуже тривалого часу.

Для більшості молоді небажання отримувати професійну (професійно-технічну) освіту підкріплюється низьким соціальним статусом робітничих професій, їхньою складністю, поганими умовами і важкістю праці, переважно низьким рівнем оплати праці. Крім того, на виробництвах і в промисловості зберігаються примітивні та небезпечні умови праці, по декуди використовується застаріле обладнання та немеханізована робота. Крім того, проблеми в профорієнтації підкріплюються тим, що у сучасних закладах вищої освіти необґрунтовано поширені економічні та правові освітні напрями навчання.

Відсутність виробничих практик і стажування, які хоч і врегульовуються законодавством, проте реалізуються з порушеннями і не забезпечують необхідного професійного рівня. Відсутня зацікавленість і недостатня участь роботодавців у функціонуванні системи освіти, у формуванні системи виробничих практик та учнівства. Молодь, яка закінчує заклади професійної і вищої освіти, переважно має теоретичні знання, тоді як практичного досвіду та можливості застосовувати свої знання на практиці немає.

Значною проблемою дисбалансу ринку праці та освітніх послуг є відсутність прогнозування попиту та пропозицій ринку праці при плануванні освітнього процесу. Так, за результатами опитування, лише 53,5% працюючої молоді працює за професіями/спеціальностями, які відповідають отриманому рівню освіти та кваліфікації17. Основними причинами, цього є відсутність вакансій за фахом (37%) та незадовільна матеріальна винагорода (31%).

Результати дослідження «Перехід молоді на ринок праці» свідчить, що питома вага молодих працівників, які мали надмірну кваліфікацію (31,7 %) значно перевищувала питому вагу недостатньо кваліфікованої молоді (5,5%). Найвищий рівень надмірної освіти був характерним для молоді, яка виконувала роботу з найпростіших професій (96,7%). Причому 40,2% опитаних, зайнятих за найпростішими професіями, мали диплом про вищу освіту18.

Надмірна кваліфікація молоді в Україні є наслідком невідповідності розвитку економіки країни запитам молоді, не досить ефективним механізмам профорієнтаційної роботи і низьким попитом на професійну (професійно-технічну) освіту.

Враховуючи темпи освітньої і трудової міграції молоді, Україні конче необхідно піднімати престиж робітничих професій і рейтинг вітчизняних закладів освіти, підвищувати інформування молоді про те, що в Україні також є можливості для отримання якісної освіти, а не тільки за кордоном. Потрібно розбудовувати систему професійно-технічної освіти відповідно до сучасних професійних запитів; проводити інформування молоді та переорієнтовувати її на робітничі професії, тим паче, що на них є досить високий попит в Україні; інформувати про можливості більшої заробітної плати за робітничими професіями.

Українські заклади освіти мають налагоджувати співпрацю з закордонними закладами для отримання дуальної освіти та надання можливості молоді отримувати подвійні дипломів: дипломи українських закладів освіти та дипломи закордонних закладів освіти.

Уряду країни потрібно розширювати та покращувати діалог з роботодавцями і профспілками, спільно шукати та розбудовувати ефективні механізми, спрямовані на забезпечення гідної праці молоді й отримання якісної освіти саме в Україні.

Завданнями сучасної молодіжної та соціальної політики має стати:

  • удосконалення законодавчого забезпечення системи професійної орієнтації відповідно до запитів сучасного ринку праці;
  • формування організаційної та управлінської структуру системи професійної орієнтації;
  • розширення, а можливо й створення, мережі профорієнтаційних відділів по роботи з молоддю у закладах освіти, службі зайнятості, молодіжних центрах та інших установах й організаціях, які працюють з молоддю та надають освітні послуги через формальну та неформальну систему навчання;
  • поліпшення якості роботи фахівців з профорієнтації, молодіжних працівників, а також інших спеціалістів, які працюють з молоддю; проведення для них навчання та підвищення кваліфікації;
  • розвиток платформи «Моя кар’єра» шляхом розширення інформації про професії (наприклад, створення на сайті «Енциклопедії професій», введення Індексу ПП (співвідношення кількості вакансій та кількості резюме за певними професіями); розміщення доступних, нескладних профорієнтаційних тестів тощо), розміщення на сайті вакансій роботодавців для молоді та резюме самої молоді;
  • сприяння розвитку молодіжного підприємництва та удосконалення нормативно-правової бази у цій сфері;
  • поширення та розвиток молодіжного волонтерства та соціальної роботи на умовах початкової та додаткової зайнятості та як обов’язкову форму проходження практики або стажування для молодих спеціалістів.

1 Global Education Digest 2006: Comparing Education Statistics Across the World. UNESCO Institute for Statistics. Montreal, 2006. 132 р. URL: http://www.uis.unesco.org/TEMPLATE/pdf/ged/2006/GED2006.pdf (Last accessed: 21.10.2017)

2 Global Education Digest 2011: Comparing Education Statistics Across the World. UNESCO Institute for Statistics. Montreal, 2011. 312 р. URL: http://www.uis.unesco.org/TEMPLATE/pdf/ged/2006/GED2011.pdf (Last accessed: 21.10.2017).

3 Стадний Є. Українські студенти за кордоном: факти та стереотипии. CEDOS. URL: https://cedos.org.ua/uk/osvita/ukrainski-studenty-za-kordonom-fakty-ta-stereotypy (дата звернення: 19.12.2017).

4 Міграція як чинник розвитку в Україні. Дослідження фінансових надходжень, пов’язаних з міграцією, та їхнього впливу на розвиток в Україні. У рамках проекту «Дослідження та діалог щодо політики у сфері міграції і грошових переказів в Україні» за фінансової підтримки Уряду Канади. Представництво МОМ в Україні. Київ, 2016. 116 с. URL: http://www.iom.org.ua/sites/default/files/mom_migraciya_yak_chynnyk_rozvytku_v_ukrayini.pdf (дата звернення: 01.11.2017).

5 Звіт щодо методології, організації проведення та результатів модульного вибіркового обстеження з питань трудової міграції в Україні. Міжнародна організація праці. Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи Будапешт МОП, 2013. 98 с.

6 Соціологічне дослідження «Молодь України – 2018», проведено ТОВ «Перша рейтингова система» у 2018 році на замовлення Міністерства молоді та спорту України. Усього опитано 2000 респондентів віком 14–34 роки.

7 Соціологічне дослідження «Молодь України – 2017», проведено Центром незалежних соціологічних досліджень «Омега» у 2017 році на замовлення Міністерства молоді та спорту України. Усього опитано 2000 респондентів віком 14–34 роки.

8 Соціологічне дослідження «Молодь України – 2018», проведено ТОВ «Перша рейтингова система» у 2018 році на замовлення Міністерства молоді та спорту України. Усього опитано 2000 респондентів віком 14–34 роки.

9 Це набори інформації (як структурованої, так і неструктурованої) настільки великих розмірів, що традиційні способи та підходи (здебільшого засновані на рішеннях класу бізнесової аналітики та системах управління базами даних) не можуть бути застосовані до них. Великі дані – це інформація, розміщена у просторі Інтернет. Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D1%96_%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%96

10 Це документ, за яким іноземний громадянин має законне право перебувати на території Польської Республіки тривалий період.

11 Работа в Польше: мнения заробитчан (Аудитория: жители Львова, Ивано-Франковска, Тернополя, Луцка в возрасте от 18 лет и старше, которые в течение последних пяти лет работали в Польше. Выборочная совокупность: 400 респондентов. Личное формализованное интервью (face-to-face). Помилка репрезентативности исследования: не более 4,9%. Сроки проведения: 9-26 февраля 2018. Исследование проведено по заказу рекрутинговой компании «Personnel Service» (Польша)) http://ratinggroup.ua/ru/research/regions/rabota_v_polshe_mneniya_zarobitchan.html

12 Работа в Польше: мнения заробитчан (Аудитория: жители Львова, Ивано-Франковска, Тернополя, Луцка в возрасте от 18 лет и старше, которые в течение последних пяти лет работали в Польше. Выборочная совокупность: 400 респондентов. Личное формализованное интервью (face-to-face). Помилка репрезентативности исследования: не более 4,9%. Сроки проведения: 9-26 февраля 2018. Исследование проведено по заказу рекрутинговой компании «Personnel Service» (Польша)) http://ratinggroup.ua/ru/research/regions/rabota_v_polshe_mneniya_zarobitchan.html

13 Настроения среди украинцев-заробитчан. (Аудитория: респонденты, которые работали за рубежом в течение последних 5 лет. Выборочная совокупность: 436 респондентов. Личное формализованное интервью (face-to-face). Ошибка репрезентативности исследования: не более 5%. Сроки проведения: 1-10 декабря 2016. http://ratinggroup.ua/ru/research/ukraine/nastroeniya_sredi_ukraincev-zarobitchan.html

14 Перехід на ринок праці молоді України: результати міжнародного дослідження «School-to-work transptpon surveys» у 2013 і 2015 роках / Е. Ліанова, О. Ярош, Л. Лісогор ; Міжнародне бюро праці. – Женева : МОП, 2016. – 112 с.

15 Перехід на ринок праці молоді України: результати міжнародного дослідження «School-to-work transptpon surveys» у 2013 і 2015 роках / Е. Ліанова, О. Ярош, Л. Лісогор ; Міжнародне бюро праці. – Женева : МОП, 2016. – 112 с.

16 Перехід на ринок праці молоді України: результати міжнародного дослідження «School-to-work transptpon surveys» у 2013 і 2015 роках / Е. Ліанова, О. Ярош, Л. Лісогор ; Міжнародне бюро праці. – Женева : МОП, 2016. – 112 с.

17 Соціологічне опитування «Молодь України – 2018».

18 Перехід на ринок праці молоді України: результати міжнародного дослідження «School-to-work transptpon surveys» у 2013 і 2015 роках.

Залишити коментар