Напишіть нам



This site is protected by reCAPTCHA and the Google
Privacy Policy and
Terms of Service apply.

06.09.2019

Розвиток громадянської активності української молоді

Проблема активізації громадянського суспільства є вкрай актуальною для розвитку України, оскільки без розвинутого громадянського суспільства неможлива побудова правової демократичної держави. Тільки небайдужі та активні громадяни здатні як спільно контролювати владу та стримувати її від прагнення до розширення власних повноважень за рахунок наступу на громадянські права та бізнес, так і взаємодіяти, пропонуючи кращі варіанти вирішення тих чи інших питань.

До цього часу більшість дослідників з цієї проблеми констатували слабкість громадянського суспільства в Україні, що проявляється, з одного боку, низьким рівнем участі громадян в діяльності інститутів громадянського суспільства (ІГС), а з іншого – «відірваністю» діяльності громадських організацій від реальних проблем суспільства.

В останні роки в Україні зростає кількість інститутів громадянського суспільства. За даними Державної служби статистики України, починаючи з 2015 р. зростає кількість зареєстрованих громадських організацій: станом на 1 грудня 2015 р. було зареєстровано 69686 організацій, на 1 грудня 2016 р. – 75478; на 1 квітня 2017 р. – 77 252; а на 1 квітня 2018 р. налічувалося 81598 громадських організацій1.

У той же час, при збільшенні кількості громадських формувань відповідного збільшення кількості членів громадських об’єднань не спостерігається. За найбільш оптимістичними оцінками, частка українців, що є членами формальних об’єднань громадян, в останні роки тримається на рівні 5%. Це, можливо, пов’язано з тим, що дійсно активними і діючими є лише 4–5% від загальної кількості зареєстрованих в Україні неурядових інституцій.

Щодо молоді, то вважається, що саме дитячі і молодіжні громадські організації є інструментом найбільш дієвої соціалізації, формування активної громадянської позиції молодого покоління. Інтенсивність впливу громадських організацій на молодь залежить від кількості молодіжних об’єднань і рівня залучення молоді до їхньої діяльності. Результати соціологічних досліджень демонструють, що частка молодих людей, які заявляють, що вони беруть участь у діяльності дитячих і молодіжних громадських організацій в Україні, упродовж останніх років є досить незначною. Так, у 2018 році підтвердили свою участь у діяльності цих організацій 2,4%2 опитанньої молоді, у 2015 – 8,5%3, у 2017 – 6,8%4. Подібна ситуація і з участю молоді у діяльності в цілому організацій громадянського суспільства: у 2018 році про свою участь у роботі громадських об’єднань вказали 19,5%5 молодих людей.

Основними причинами низького рівня громадянської і соціально-політичної активності молодь називає відсутність вільного часу для громадської діяльності (40,6%), відсутність інформації про молодіжні організації (29,6%) а також небажання, щоб їх використали непорядні політичні лідери (23,8%)6. Частина молодих людей не вірить, що об’єднання громадян можуть принести позитивні результати (16,8%) та не бачить сенсу в діяльності тих громадських об’єднань, які їм відомі (14,2%). Отримані результати опитування свідчать про низький рівень довіри молоді до діючих громадських об’єднань в недостатнє інформаційне забезпечення їх діяльності (особливо про успішні результати і можливості молодіжної участі).

Попри низький рівень участі громадян України у формальних громадянських об’єднаннях, події останніх років демонструють високий рівень громадянської свідомості і відповідальності українців, зокрема молоді. Про що свідчить їх участь в Революції Гідності, військових діях на Сході України, волонтерській діяльності. Організація цієї діяльності відбувається не в рамках формально зареєстрованих громадських об’єднань, а в неформальних об’єднаннях, що будуються за мережевим принципом.

У свою чергу, інститути громадянського суспільства не докладають необхідних зусиль для підвищення власної легітимності в очах суспільства: часто є закритими, не проводять роботу із залучення нових членів, діють не прозоро, втрачають репутацію через участь у корупційних схемах і партійних політичних проектах.

Чинне законодавство, що регулює діяльність громадських організацій, консервує ряд серйозних проблем, а саме: зберігає ускладнені процедури державної реєстрації громадських організацій, обмежує діяльність громадських організацій за територіальною ознакою (чим більшим є територіальне охоплення статутної діяльності – тим складніші порядок її реєстрації), обмежує види діяльності за змістом (наприклад, обмеження щодо захисту прав інших осіб тощо), встановлює обмеження щодо їх безпосередньої господарської діяльності тощо. Ці та інші архаїзми українського законодавства, що регулює діяльність громадських організацій, а також його неузгодженість із міжнародними зобов’язаннями нашої країни, стримують розвиток інститутів громадянського суспільства і загалом негативно впливають на міжнародний імідж України як демократичної, соціальної та правової держави7.

Аналіз результатів соціологічних досліджень, проведених у попередні роки, дали змогу виявити основні перешкоди до участі молоді в суспільному житті країни і громади:

  • відсутність у молодих людей знань і вмінь ефективного використання наявного соціального капіталу;
  • неналежні умови налагодження процесів самоорганізації суспільства;
  • відсутність інформації щодо можливостей демократичної участі;
  • відсутність знань щодо існуючих інструментів впливу громадян і організацій громадського суспільства на владні структури;
  • недостатній рівень кваліфікації лідерів та активістів організацій громадянського суспільства з мобілізації й організації молодих громадян;
  • недостатня підтримка і заохочення молоді до громадської діяльності з боку громадських об’єднань та органів влади8.

Громадянське суспільство в Україні, незважаючи на періодичні «революції», залишається слабким та атомарним, тому що громадяни, у тому числі і молоді, не мають змоги впливати на розвиток політичних процесів через небажання брати участь, через домінування протекціонізму, корупції та вибіркового ставлення з боку неурядових громадських організацій. Зростання суспільної довіри, толерантності, натхнення на прикладах успіху громадянської активності та більший зв‘язок з лідерами громадської думки на нижчому рівні можуть створити соціальний капітал, необхідний для того, щоб молоді громадяни мали можливість і бажання працювати разом задля розбудови власних громад та країни в цілому, що є запорукою розвитку громадянського суспільства в Україні.


Матеріали підготувала:

Н.М.Комарова, кандидат економічних наук,

учений секретар ДІСМП



1 Громадянське суспільство України: сучасні практики та виклики розвитку: аналіт. доповідь / [Яблонський В. М., Андріученко Т. В., Бекешкіна І. Е. та ін.] ; за заг. ред. О. А. Корнієвського, Ю. А. Тищенко, В. М. Яблонського. – К. : НІСД, 2018. – 128 с.

2 «Молодь України-2018». – ТОВ «Перша рейтингова система». – 2018 р.

3 «Молодь України-2015». – GFK Ukraine. – 2015 р.

4 «Молодь України-2017» – Центр незалежних соціологічних досліджень «ОМЕГА». – 2017 р.

5 «Молодь України-2018». – ТОВ «Перша рейтингова система». – 2018 р.

6 «Молодь України-2015». – GFK Ukraine. – 2015 р.

7 Громадянське суспільство України: сучасні практики та виклики розвитку: аналіт. доповідь / [Яблонський В. М., Андріученко Т. В., Бекешкіна І. Е. та ін.] ; за заг. ред. О. А. Корнієвського, Ю. А. Тищенко, В. М. Яблонського. – К. : НІСД, 2018. – 128 с.

8 «Соціальний капітал – ресурси, засновані на родинних відносинах та відносинах у соціальній групі,що організована за принципом участі» П.Бурдьє.

Файли для завантаження:

Залишити коментар